Думки чисті, адже сьогодні вихідний – день мрій, які можна втілити. Заварити собі свіжої ароматної кави: не еспресо, а величезне капучино. Поки малеча спить, взяти з собою невгамовного чотирилапого та вийти на прогулянку.

Там неймовірно. Діти занурені у свої водні розваги та їх ніяк не витягнути звідти. Я “хапаю” ці спокійні хвилинки (ну майже) та споглядаю за блискучою гладдю річки Котурка.

Обід вирішили провести в лісі, таки в “Хвої” живемо. Покликали сусідів, прихопили стейки та пішли до вже знайомих лісових глибин, до “нашої альтанки”.

Вдома усі вже спокійні, набігались, нарешті. Я сідаю біля свого величезного, ніби безмежного вікна та попиваю холодний напій. Тільки почав новий історичний роман. Сторінок багато та це й добре, книга просто захоплює.

За півгодини ми вийдемо прогулятись Пущею. Наш улюблений маршрут – це прогулянки по Юнкерова. Там досі стоять старі дачі ще 1905 року! Кожен раз милуємось, коли проходимо повз них.

Повертаємось додому, кав’ярня внизу ще відкрита. В “Хвої” найзатишніша кав'ярня! Беремо по чашечці імбирного чаю і додому. Найкращий день вже закінчився, завтра новий. Ще кращий!